Сайт Кролевецького будинку - інтернату - Ось і настала ВЕСНА

П`ятниця, 24.02.2017, 11:01Вітаю Вас Гість
Реєстрація | Вхід
RSS
Кролевецький б/і для громадян похилого віку
Меню сайту
Пошук
Вхід на сайт
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 59
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Заздравна

    Із святом, що  рівних не знало й не зна!

    Із  святом? Яким? – хтось мене запита.

    Жіночим. Хай вип’ється чарка до дна

    За їхнє здоровя, за тихі літа ,

    Бо жінка у віці своєму любім,

    Як сонце зігріє родину і дім.

     

    Ще тост нам годиться підняти за те,

    Що в жінки є серце. Воно золоте.

    І серце оце продукує любов-

    Усього живого основу основ.

     

    Хай будуть щасливі! Любовю до них

    І наші незгасно палають серця.

    Ми любимо всіх і красивих й простих

    І гімном луна хай заздравна оця

    Бо жінка-це символ самого життя.

    Якому із нею не буде кінця.

     

    *************

     

    Дівчата! Дівчата! Дівчата!

    Хай щастям у ваших очах

    Земля наша буде багата

    І квітами стелеться шлях

     

    В обіймах щасливої долі

    Хай вічно буде любов.

    До жінки, до хліба у полі,

    До краю, де щастя знайшов.

     

    Ви гідні щасливими бути.

    Хоч що б там було у житті,

    Де тільки до щастя маршрути

    Й над ними хліба золоті.

     

    Для того й будується хата.

    Аби в ній могли проживати

    Дружина. Дитя. Чоловік

     

    А ви ж і родились для того,

    Аби свій продовжити рід,

    Щоб нашого роду людського

    Не зник серед Всесвіту слід.  

     

     

     

     

     

     

    *********

    Ти жінка, а це означає – ти мати

    Для всього, що сущого є на землі.

    Для білої вишні, для рідної хати,

    Для хліба, що мирно дріма на столі

     

    Бо світ у якому живемо – це дитина,

    Яка вимагає любові й тепла

    Дитина-планета. Дитя Батьківщини

    І стежка, що в полі веде до села

     

    Бо вже, що довкола і ніжне і смертне.

    Бо все, що довкола ми бачим – життя.

    І треба його необачно не стерти,

    Бо знищим й не буде у нас майбуття.

     

    А хто збереже, як не буде любові?

    І чи буде любити  нас світ, де живем,

    Якщо ми самі це робить не готові

    Й кого це робити за себе позвем?

     

    Кому доручити цю місію й право

    Нести це найбільше надбання своє

    Звичайно, що жінці – оплоту держави

    Бо поки є жінка й вона у нас є.