Кролевецький б/і для громадян похилого віку

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 59
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Грудень » 1 » Долі людські
14:40
Долі людські

Головне – не опускати руки!

Пройшовши багато випробувань у житті, герой цього матеріалу  все ж не опустив рук, посміхається і щиро вірить, що все буде добре. У нього було все: успіх в обраній професії, кохання, друзі, рідні, проте в одну мить цього не стало. Він залишився на самоті, ще й проблеми зі здоров’ям призвели до інвалідності. Василь Миколайович Лось понад усе любить солодощі, а коли він говорить – посміхаються його очі, і які б труднощі не довелося пережити, впевнений, що з хвилин щастя можна зібрати достойну картину життя.

Світлана КРАСНОПОЛЬСЬКА

Наш земляк, обтівчанин Василь Лось народився у 1966 році, закінчив місцеву школу і поїхав до столиці вступати до медичного інституту, проте не набрав балів для вступу. Тоді юнак  пішов  до лав  армії і служити довелося у в Німеччині. Спілкування з товаришами   ще більше надихнуло на те, щоб отримати професію лікаря. Після армії знову поїхав випробовувати удачу і цього разу вдалося. Василь Миколайович став студентом Київського медичного інституту. Через п’ять років отримав фах лікаря-стоматолога і більш ніж 11 років  працював у Воронізькій лікарні. Зустрів кохання життя – Аллу і почали вони разом вити родинне гніздечко у місті Шостка, хоча працювати Василь Лось продовжував у Воронежі.

Проте недовгою була радість. Перебуваючи в Сумах у робочих справах, Василь Миколайович відчув себе зле. Ледь діставшись  до гуртожитку, в якому зупинився, він попросив про допомогу.  Діагноз  «інсульт» змінив життя молодого чоловіка.   Цивільна дружина не стала опорою     і вони розійшлися. Василь потребував довгої реабілітації  і його забрали додому батьки. Так, у 2003 році він повернувся в село Обтове, звідки і потрапив  після смерті рідних до Кролевецького будинку-інтернату для людей похилого віку та інвалідів.

Лише близько місяця Василь Лось перебуває під опікою працівників закладу, проте вже встиг потоваришувати із сусідом по кімнаті і став одним з улюблених мешканців будинку-інтернату. Його тут характеризують як доброго і чуйного чоловіка, який, незважаючи на інвалідність, не скаржиться на життя і намагається дивитися в майбутнє з надією. «Головне – не опускати руки. Намагатися самому щось робити, постійно рухатися, адже життя продовжується і світ не без добрих людей, які підтримають і допоможуть в найтяжчі хвилини життя», - так говорить Василь Лось.

На сьогодні у закладі перебувають 162 чоловіки, з них - 48 з інвалідністю. Наймолодшій підопічній – 21 рік, а найстаршому   – 76 років. Багато років опікуються їхнім життям і здоров’ям працівники   на чолі з Віктором Міщенком, який за свій труд і організаторські здібності не раз отримував Грамоти і Подяки від влади різних рівнів. Проте найбільшим і найвагомішим здобутком життя для нього є щасливі обличчя підопічних, які в найскрутніші миті життя  знайшли тут підтримку.

Переглядів: 117 | Додав: Dom_Internat_Kroleveс | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  • Copyright MyCorp © 2017