«Якщо душа для радості жива – для пісні знайдуться слова» - 3 Грудня 2013 - Сайт Кролевецького будинку - інтернату
Четвер, 08.12.2016, 03:13
Вітаю Вас Гість | RSS

Кролевецький б/і для громадян похилого віку

Головна » 2013 » Грудень » 3 » «Якщо душа для радості жива – для пісні знайдуться слова»
23:12
«Якщо душа для радості жива – для пісні знайдуться слова»

     Саме вони, ось  ці слова, написані на клаптику паперу на початку зустрічі з мешканцем Кролевецького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів  Анатолієм Фурсовим, вже багато про що сказали мені. І розмова, незважаючи на поганий слух чоловіка, потекла, ніби мелодія. Хоча в ній і мажорні, і мінорні ноти…

      Добрий, чуйний, ввічливий, з почуттям гумору, а ще талановитий. Все це про нього, про Анатолія Петровича Фурсова, якого ще у соціальному закладі називають жартома листоношею, бо ж частенько його можна бачити, як він прошкує до районного поштового відділення з сумкою через плече, з трудом долаючи відстань через хворі кінцівки.

      Мене особисто завжди вражає сила духу, мужність людей з обмеженими фізичними можливостями. У переважній більшості своїй вони не скиглять, пристосовуються до життя, відчайдушно долаючи власні душевні та фізичні болі. Мій співрозмовник – один з них.

     Народився Анатолій Петрович 1946 року   на Білопільщині в родині сільських трударів. Батько інвалід-фронтовик, величезна родина (в сім,ї було восьмеро дітей) та й умови життя його покоління людей вже свідчать про те, що родині було досить нелегко долати труднощі. А ще Анатолій в малолітньому віці захворів менінгітом, півтора року, за його словами, лежав майже без свідомості. Але викарабкався. Жага до життя в дитини виявилася сильнішою від хвороби, хоча й залишила свій відбиток на здоров’ї хлопчини. Та попри все Анатолій у 1954 році пішов до школи, закінчив місцеву восьмирічку та заочно здобув середню освіту.

Хвороба та труднощі побутового характеру –це ще не все, що довелось пережити йому та молодшим дітям в сімї, бо батько почав пиячити, тож мама і діти поневірялися по сусідах та деінде. Щоб не перетворитися на жебрака та безхатченка, Анатолій пішов до соцзабезу, щоб його оформили до соціального закладу. Два роки перебував у Смілівському будинку-інтернаті, що в Роменському районі. Там кмітливого хлопця відразу залучили до активного життя. Він був секретарем побутової комісії, кур’єром, очолював бригаду, яка виготовляла віники. І навіть до Кролевецької багетної фабрики у відрядження приїжджав. Тоді й ознайомився з нашим соціальним закладом і побажав переїхати. Тут він вже перебуває з 1987 року.

     Характерною особливістю Анатолія Фурсова є його непересічне бачення навколишнього світу та подій, які відбуваються у ньому. А завдяки вродженому таланту він перекладає ці почуття у вірші.

- Поет – це першовідкривач нових істин, нових понять, нового бачення світу,- говорить А. П. Фурсов.

У його віршах –роль людини в суспільстві, любов до жінки, до матері, до природи, філософське відображення дійсності. Взяти хоча б оцей вірш:

Плине час між весен, літ і зим,

Необмежений творець живого.

Плине час, я користуюсь ним

І нема життя у нас без нього.

Непідкупний ніде і ніким,

Він не дасть обманутися в тому,

Що хоча користуємось ним –

Ми лиш слуги звичайні при ньому.

Ми підвладні довічно йому,

А, відтак, не збутися влади,

Що належить йому одному

І судить, і карать наші вади.

Не раби ми у нього, але

І не рівні із ним ми в усьому,

Все, що суще, велике й мале

Ним живе і існує у ньому.

І цей вірш, що я ось написав,

І який комусь серце збентежить,

Не дає мені на нього прав,

А по праву часові належить,

У якім я родився й живу

І рядки ці пишу не лукаві.

Це лиш час постає наяву

Неповторний та вічний у славі.

-Все стихи цельные, живые, впечатляющие, - пише у листах до автора віршів вчителька, викладач світової літератури з   Чернігівщини Галина Слюнькова, з якою Анатолій Фурсов листується вже майже 20 років.

- Віршувати, - зізнається мій співрозмовник, - це у нас родинне. –Батько часто римував свої думки, брат  Олексій писав вірші, є й серед племінників схильні до поезії.

  Писати вірші А. П. Фурсов почав ще у 5 класі. А нині вже має три збірки, зокрема «Мої літа», «Прийшла перемога у травні весною», «Край, де ми живем, я і ти». Вірші Анатолія друкуються    у виданнях, через які спілкується з інвалідами різних регіонів України, їх читали передплатники Роменської  та Кролевецької районних газет. І муза не покидає місцевого поета. Його зошити поповнюються все новими віршованими рядками, які,  сподівається Анатолій, знову побачать світ, в тому числі й через Інтернет.

   Поезія Анатолія Фурсова, за словами директора Кролевецького  будинку-інтернату Віктора Міщенка, є окрасою багатьох святкових заходів, що відбуваються в соціальному закладі. Його душа для радості справді жива, тож знайдуться ще слова і   для віршів, і для пісень.

Зінаїда КРАСЮК-СОРОКА.

Фото автора.


 

 

 

Переглядів: 151 | Додав: Dom_Internat_Kroleveс | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Вхід на сайт

Пошук

Календар

«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 59

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту