У гавані тихоплинної старості - 8 Липня 2013 - Сайт Кролевецького будинку - інтернату
П`ятниця, 09.12.2016, 14:30
Вітаю Вас Гість | RSS

Кролевецький б/і для громадян похилого віку

Головна » 2013 » Липень » 8 » У гавані тихоплинної старості
14:11
У гавані тихоплинної старості

    Дві жінки. Дві долі. У кожної своя стежинка у житті… І хоч починалися ці шляхи  з різницею у десять літ, перетиналися щоразу у селі Тернівка, що на Конотопщині. І не просто перетиналися, а злилися в добросусідські стосунки, у міцну дружбу вродливих, колись     щасливих у шлюбі  мудрих сільських жінок. Щоправда, одна була щаслива, бо мала  вродливого чоловіка, донечку, іншій –не дав Бог діток, зате послав надійне чоловіче плече, трудолюбиву половинку. Втім, мабуть, кожне подружжя на початку сімейного життя, навіть при невдалому шлюбі, черпає щастя у власній молодості, у здоров’ї, у праці та в  колективі людей, які щодня оточують.

Ось так було і в 93-річної мешканки Кролевецького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів Єфросинії Омелянівни Обруч. Як всі її ровесники того часу, важко працювала на колгоспних нивах, встигала дати лад домашньому господарству, створювала затишок в оселі.   Любов, яку не  судилося віддати дітям, дарувала чоловіку Адаму Андрійовичу. Він відповідав взаємністю. Та життя таке швидкоплинне. То тільки в дитинстві та в молодості здається, що воно безкінечне…  І ось за волею долі чотири роки тому Єфросинія Омелянівна потрапила до будинку-інтернату. Він став її домом, тут тепер її родина, її гавань, тут проходить її тихоплинна старість.

А одного червневого, напоєного пахощами трав сонячного дня сталася подія, яка блискавою увірвалася  у свідомість старенької. Якась жінка  підійшла і раптом обійняла й розцілувала її.

- Хто це? Що це таке?- не могла збагнути Єфросинія Омелянівна, бо підступна старість притупила і слух, і зір.

- Проню. Це ж я, твоя сусідка з Тернівки, подруга Мотря Коваленко.

Вродлива для своїх 82 років з гарною усмішкою на вустах сіроока жінка розглядала   доглянуту, охайно одіту колишню сусідку Єфросинію Омелянівну, що кілька років тому поїхала з села до інтернату.

- Ніби й не змінилася за оці чотири роки Проня, - дивувалась новоприбула жінка. – Як добре, що застала живою подругу, все ж рідна людина.

За кілька днів нова мешканка Кролевецького будинку-інтернату Мотрона Іванівна Коваленко, зустрівшись знову з подругою, з працівниками соціального закладу, охоче розповіла про власне життя…

В очах жінки світилась мудрість, а гарна усмішка не зникала з обличчя  навіть тоді, коли розповідала про постійні зради чоловіка.

- Він був дуже вродливий, жінки так і липнули до нього, навіть додому приходили, відкрито насміхаючись наді мною. Але я не звертала уваги на них, не показувала свої образи. Додавали сил донечка та робота. Працювала важко, на  фермі.

 Вже давно помер її чоловік, але  й нині на схилі літ Мотрона Іванівна з любов’ю говорить про те, яким він був гарним. Цими світлими спогадами й живе  жінка. І навіть образи, яких зазнавала останнім часом  від найріднішої людини, не викликають смутку на обличчі. І про наболіле розповідає так, між іншим.  

От і зустрілись дві подруги у тихій гавані, де годинами будуть згадувати про непросте життя їхнього покоління, милуватися природою, щедрим розмаїттям квітів у тіні розкішного саду. Може й розтануть тут у жінок крижинки кривд і образ, одинокості та безвиході. А допоможе  стареньким у цьому колектив будинку-інтернату, очолюваний досвідченим керівником В. І. Міщенком.

  








Переглядів: 223 | Додав: Dom_Internat_Kroleveс | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Вхід на сайт

Пошук

Календар

«  Липень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 59

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту